Щорічно 9 та 10 березня Україна відзначає Шевченківські дні − дати народження і смерті поета, що став головним українським пророком і народним символом. Його називають провісником нового життя, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.
Український поет – автор кількох поетичних збірок, поем, драми «Назар Стодоля», російськомовних повістей; ідейний натхненник Києво-Мефодіївського товариства;
художник – випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, зокрема, портретів та автопортретів, акварелей, рисунків;
офортист – академік гравюри: один із перших у тогочасній Російській імперії, автор багатьох офортів на класичні та власні сюжети;
громадський діяч, просвітитель – своїм коштом склав та видав «Буквар» для недільних шкіл, планував видати також граматику, арифметику, географію; брав участь у підготовці першого номера журналу «Основа»; популяризатор класичного мистецтва серед простого люду;
основоположник нової української літератури: втілив у поетичній формі норми народнорозмовної мови, котрі стали основою для створення української літературної мови. Тарас Шевченко завжди прагнув звичайних людських цінностей, як і кожен з нас: свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги. Його творчість – нескінченне багатство, у якому він проявив себе таким, яким був насправді.
