Слова — важливі. Але іноді саме образ, людське обличчя на екрані, чийсь голос, що розповідає про пережите, досягає туди, куди не дістається текст. Геноцид кримськотатарського народу десятиліттями замовчувався — у радянських підручниках, офіційних промовах, публічному просторі. Людям забороняли не лише повертатися додому, а й говорити про те, що з ними сталося.
До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу пропонуємо добірку стрічок, які допомагають побачити цю трагедію не як суху статистику, а як долі конкретних людей. Адже серед майже 194 тисяч депортованих були чиїсь матері й діти, чиїсь дідусі, чиїсь сусіди. І кожен з них заслуговує на те, щоб його пам’ятали.
Художні фільми:
«Додому» / «Evge» (2019) — пронизлива драма про повернення кримськотатарської родини до Криму після окупації росією.
«Хайтарма» (2013) — історія легендарного льотчика Амет-Хана Султана на тлі трагедії депортації.
Документальне кіно:
«Мустафа» (2016) — документальна стрічка про життя та боротьбу лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.
«Реальна історія депортації кримських татар» (2024) — свіжий погляд на історичні події.
