Сьогодні, 27 січня, весь світ зупиняється, щоб схилити голову перед пам’яттю мільйонів людей, чиє життя було жорстоко обірване ненавистю, расизмом і системним винищенням під час Голокосту – одного з найтрагічніших злочинів проти людства в історії.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 2005 році цю дату було проголошено Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. ЇЇ обрано невипадково – 27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили концентраційний табір Аушвіц-Біркенау, де нацисти знищили понад мільйон людей, переважно євреїв, але також ромів, політичних в’язнів, людей з інвалідністю та інших.
Голокост – це історія не лише про цифри чи дати. Це історія про людські долі та цілі родини, приречені на знищення, про мільйони життів, обірваних злочинною ідеологією нацизму.
Цей день мусить стати для нас не лише нагадуванням про минуле, а й закликом до дії сьогодні. У світі знову зростають прояви ненависті, ксенофобії та антисемітизму. Ці небезпечні тенденції говорять про те, що пам’ять про трагедію Голокосту не повинна вщухати, навпаки – має бути живою, жорсткою та вимогливою до кожного з нас.
Пам’ятаючи про мільйони загиблих, ми не маємо права забути уроки історії: байдужість сьогодні може стати трагедією завтра. І пам’ять ця не лише про біль і смерть, а й про людські цінності – гідність та право кожної людини на життя.
Світло запалених свічок у цей день нехай стане символом нашої спільної відповідальності – протистояти ненависті, боротися з упередженнями та виховувати повагу один до одного. Лише так житиме надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати…
