Українська нація – могутня, неподолана, єдина. Одним з чинників, що об’єднує український народ, є спільна історія та величні постаті, що прославили її. Таким був Великий Митрополит Андрей Шептицький. Саме його постать зібрала учасників Свята української молоді, що відбулося у м. Львів 20-21 квітня 2018 р. за ініціативи Громадської ради «Святий Юр», Центра національного виховання імені Андрея Шептицького, Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок», Національного університету «Львівська політехніка», Ради директорів коледжів і технікумів Львівської області, Технологічного коледжу Національного лісотехнічного університету України.
З певним хвилюванням чекали ми, члени делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму зустрічі з містом Лева, що територіально віддалене на 1250 км від Рубіжного, де зараз знаходиться наш навчальний заклад, переміщений з окупованої території. Незважаючи на ранній час, на пероні нас уже чекала Ольга Михайлівна Крот. Перші знайомства, перші фото на фоні Львівського залізничного вокзалу. Одразу ж стало зрозуміло: ми – бажані гості. На машинах з пані Ольгою направляємось до гуртожитку, що люб’язно надав Львівський коледж інфокомунікації НУ «Львівська політехніка» (директор Камінський Богдан Тадейович). Комфорті умови, чудова погода – все створювало відчуття спокою і захищеності.
Теплий прийом, що супроводжував учасників делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму з першої до останньої хвилини перебування в місті Лева, – свідчення великої відкритої та щирої душі галичан, для яких представники Луганщини – члени єдиної української родини. В прямому сенсі ми одразу ж потрапили в теплі обійми, з яких нас не відпускали до кінця заходів голова Ради директорів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації Львівської області Дадак Роман Михайлович та методист Ради директорів Тарасюк Ірина Володимирівна. Втративши свій рідний навчальний заклад, ми з особливою силою відчули затишок Технологічного коледжу, де відбулися заходи першого дня перебування. Особлива увага і шана до нашої делегації відчувалася у всьому.
Святкування почалися з міжнародної науково-практичної конференції «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!», де в складі журі кожної секції брали участь вельмишановні люди:
Григорій Брунець – голова Оргкомітету – президент Центру національного виховання ім. Андрея Шептицького;
Зеновій Боровець – доцент Національного університету «Львівська політехніка», член комісії у справах мирян Львівської єпархії УГКЦ, член ГР «Святий Юр»;
Валерій Калинюк – голова Громадської ради «Святий Юр», голова Наглядової ради БФ «Святий Юр», депутат Львівської обласної ради V скликання, громадсько-політичний діяч;
Роман Дутка – доктор медичних наук, професор ЛНМУ ім. Данила Галицького, член ГР «Святий Юр»;
Тадей Едер – директор Львівського національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької (1998-2017), громадський діяч, член ГР «Святий Юр»;
Олег Огірко – доктор філософії, доцент кафедри філософії та педагогіки Львівського НУ ветмедицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, професор кафедри українознавства Університету «Львівський Ставропіґіон»; член ГР «Святий Юр»;
Ореслава Хомик – голова Всеукраїнського об’єднання «Союз Українок України», громадсько-політичний діяч, член ГР «Святий Юр».
І якою ж приємною несподіванкою для нас стало включення нашої делегації до складу журі конференції.
Особливе хвилювання відчувала Кузьменко Анна, студентка ПІПТу, майбутній майстер виробничого навчання, яка виступила з доповіддю «Андрей Шептицький – духовний провідник українського народу та його роль у розвитку освіти і науки» (науковий керівник Гладка М.І.). Показником рівня її підготовленості стали слова Огірко Олега Васильовича : «Молодець, Аню! Я поставив тобі найвищі бали!»
Конференція стала заходом духовного збагачення всіх її учасників завдяки чудовим доповідям студентів різних навчальних закладів, яскравим коментарям дослідників діяльності Андрея Шептицького, виступам людей, що боролися за відродження греко-католицької церкви, як наприклад, пані Ганна Мороз, що 30 років тому виступила за відновлення забороненої у 1946 році УГКЦ і голодувала у Москві на Арбаті, добиваючись реабілітації УГКЦ.
Студенти нашої делегації, як і усі присутні, збагатилися знаннями про величну постать А. Шептицького як людину багатогранну та самовіддану.
Фестиваль української пісні «Голос Русі – України» викликав не тільки естетичне задоволення, а й продемонстрував, що творчість українського народу – це його душа. Розпочався він з художнього читання вірша Ірини Калинець «Я, Андрей» та виконання «Молитви до Богородиці», що були доповнені зверненням до молоді Синкела у справах мирян Львівської архієпархії УГКЦ отця Павла Цьвока. Це була настанова – творити добро та бути милосердними.
На одному подиху сприйняли учасники Свята хореографічну композицію «Я піду в далекі гори», лемківську народну пісню «Под облачком», виступ ансамблю «Троїсті музики» і запальний український «Гопак» у виконанні ансамблю народного танцю «Діброва».
Український народ талановитий у всьому. Доказом того стала виставка народної творчості «Таланти твої, Русь-Україно», показ мод творчих колективів навчальних закладів м. Львів.
На Святі української молоді ми побачили велику кількість талановитих, небайдужих, активних молодих людей, діяльність яких була відзначена організаторами свята. Серед нагороджених – члени і нашої делегації.
Невеличка перерва, і ось він – Львів – зелений, теплий, приголомшливий і європейський. Ми просто насолоджувалися його красою, і від того були щасливі, не знаючи, що нас чекає ще попереду.
Теплий привітний ранок другого дня перебування у Львові, після смачного сніданку у студентському ресторані Львівського ліцею ресторанного бізнесу, ми розпочали з відвідування Технологічного коледжу та зустрічі з його директором Романом Михайловичем Дадаком. Фото на пам’ять, спілкування, і ми вирушаємо на екскурсію до Святоюрського комплексу, який разом із Ансамблем історичного центру Львова належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Біля пам’ятника А. Шептицькому нас уже чекав Огірко Олег Васильович, отриману інформацію від якого про Святоюрський комплекс не прочитаєш в жодному підручнику.
Піднімаємося двомаршевими сходами, що прикрашені балюстрадою і скульптурами. Розглядаємо фасад, його портал, скульптурну групу «Юрій Змієборець», що увінчує аттик – роботи скульптора Івана Георгія Пінзеля, і заходимо в середину архикатедрального собору святого Юра. Інтер’єр Собору вражає. Підходимо і подумки просимо миру і спокою біля Теребовлянської чудотворної ікони, мощей святих, копії Туринської плащаниці. Спускаємось до крипти, де поховані Митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, кардинали Сильвестр Сембратович, Мирослав Іван Любачевський.
Слухаючи тиху розповідь про стражденне життя церковних діячів, розумієш, що український народ сильний духом завдяки Велетням, що вірою і правдою служили народу і церкві. Цю думку було озвучено на зустрічі учасників Свята з представниками Громадської ради «Святий Юр».
Зустріч відбулася в капітульному будинку, що входить до Комплексу собору Святого Юра. Особливість зустрічі учасників Свята української молоді з представниками Громадської ради посилилася присутністю Владики Ігоря Возьнюка, Архієпископа і митрополита Львівської УГКЦ. Проста, доступна людина, що обіймає високу духовну посаду, він знайшов час для спілкування з учасниками Свята, з членами нашої делегації. На згадку про зустріч наша делегація отримала подарунок – книги від членів Громадської ради.
Залишаючи територію Святоюрського комплексу, ми зустріли весільну церемонію і подумалося: чи не є це знаком Божим, що все буде добре?! Тим більше, що попереду у нас була ще одна цікава подія – екскурсія в Національний музей імені Андрея Шептицького. Закладений як приватна фундація, у 1913 році музей був переданий українському народові. Вражаючий ефект справили на нас ікони, скульптури, рукописи, церковні тканини різних періодів, починаючи з середньовіччя.
Передані з турботливих рук досвідченого Олега Васильовича молодому та енергійному пану Володимиру (викладачу історії Технологічного коледжу Тапатурі Володимиру Васильовичу), ми і не очікували на наступну знаменну подію – відвідування Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Приголомшливо вражаючим для нас було відвідування дзеркальної зали і фотографування біля бюста С. Крушельницької, зали глядачів, де відбувалась підготовка сцени до вистави. Залишали оперний, шкодуючи, що не побували на спектаклі. Проте смуток швидко минув, бо нас чекала екскурсія по місту. І почали ми її або краще продовжили з центру старого міста – Площі Ринок.
Усі чудово пам’ятають фільм «Д`Артаньян та три мушкетери», але не усі знають, що одна зі сцен знімалася у дворі монастиря бернардинців поряд з церквою святого Андрія. Церква св. Андрія Первозванного – одна з найзначніших та найпрекрасніших святинь Львова, інтер’єр якої дозволив зануритися у світ легендарного Середньовіччя.
Екскурсія по місту продовжується відвідуванням Ратуші: там знаходиться Львівська міська рада і є вежа з оглядовим майданчиком, з якого видно весь історичний центр Львова. Для того, щоб піднятися на вежу, необхідно від центрального входу подолати 408 дерев’яних сходинок. Але воно того варте: перед нами ніби намальована різними кольорами картина міста, що заворожує, надихає.
Не могли ми не зазирнути в справжній рай для любителів солодощів – «Майстерню шоколаду» – і не відвідати львівську копальню кави.
Наближався вечір – останній день перебування у Львові. Місцем нашого збору був пам’ятник Т.Г. Шевченку. Великий поет ніколи не був у Львові, але проголошена ним національна ідея настільки співзвучна з помислами галичан, що забезпечила його увіковічення у граніті в центрі міста. Символічно, що перед від’їздом до Львова в нашому технікумі провели захід «Наша гордість – Тарас Шевченко», сценарій проведення якого увійшов до Збірника з досвіду національно-патріотичного виховання студентів Первомайського індустріально-педагогічного технікуму, який ми залишили на добру пам’ять про незабутню зустріч. Хай календар ПІПТу щоденно нагадує про щиру вдячність за надану нам можливість побувати у славетному місті Львів, а картина Рубіжанського народного художника Дорошенка О.О. «Святогорський монастир» дає надію на єдність церков.
Участь делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму в Святі української молоді «Андрей Шептицький – це Україна: будівничий, князь, лідер!» – підтвердження єдності Сходу і Заходу
Українська гостинність, привітність, щирість, – це якості, притаманні нашому народу, незалежно від територіальної приналежності. Доказом тому є атмосфера, яку відчули ми, делегація ПІПТу, під час перебування у м. Львів. Щира вдячність і низький уклін усім, хто запросив нас, хто опікувався нами, хто організував таке дійсно чудове свято!
Хай місто Лева завжди приваблює людською красою і неповторним колоритом. Нехай атмосфера віри галичан в добро, справедливість, Бога стане прикладом для інших.
Ми залишали місто з відчуттям гордості за нашу історію, видатних людей, що прославили Русь-Україну, і розуміли, що зберегти нашу державність зможемо, якщо ми – єдині. Бо в єдності сила, добробут і перемога!
З вдячністю,
члени делегації Первомайського індустріально-педагогічного технікуму Луганської області.
