В Україні щорічно 18 травня відзначається День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Цього дня ми згадуємо понад 200 000 кримських татар, яких примусово вивезли з Криму в 1944 році. Для багатьох із них заслання обернулося поневірянням, голодом і врешті-решт смертю.
Головна хвиля депортації відбулася 18-20 травня 1944 року. Тривала Друга світова війна. 13 травня 1944 року армія нацистської Німеччини відступила з Криму, й півострів перейшов під контроль радянської влади. За наказом з Москви бійці НКВД зігнали до залізничних вагонів майже все кримськотатарське населення, яке залишалося на півострові, та відправили в бік Узбекистану.
Офіційною причиною примусового вивезення стало звинувачення всього кримськотатарського народу у державній зраді та співпраці з нацистами. Хоча близько 15% кримськотатарських чоловіків воювали на боці Червоної армії. Серед справжніх причин дослідники називають історично тісні зв’язки кримських татар з Туреччиною, яку СРСР вважав потенційним суперником, а Крим – стратегічним плацдармом у випадку конфлікту з цією країною.
Більшість вивезених потрапили до Узбекистану і в сусідні з ним райони Казахстану й Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях, які швидше нагадували трудові табори. Депортованих використовували як дешеву робочу силу. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих.
Режим спецпоселень для кримських татар діяв до епохи хрущовської десталінізації – другої половини 1950-х. Тоді радянський уряд пом’якшив для них умови життя, але не зняв обвинувачення в державній зраді. Діти переселенців могли отримати освіту російською або узбецькою мовою, але не кримськотатарською. До 1957 року були заборонені будь-які публікації цією мовою. З Великої радянської енциклопедії вилучили статтю про кримських татар. Цю національність також заборонили вписувати в паспорт. Заборона кримським татарам повертатися до Криму діяла до 1989 року.
Незважаючи на те, що волелюбний народ повернувся на рідні землі Криму та відродив свою етнічну пам’ять, незадовго до сімдесятих роковин депортації, у 2014 році росія анексувала український Крим. Тисячі поневолених мешканців Кримського півострову знову змушені були полишати рідні оселі.Протягом року понад 150 кримських татар були піддані «вибірковому правосуддю», 21 зник безвісти або був убитий, а Меджліс позбавлений як будинку, так і можливості вести діалог із державними органами т.зв. «Республіки Крим».
Злочини перед багатостраждальним кримськотатарським народом не повинні бути забутими, а біль кримськотатарського народу – це біль усієї України.
У цей скорботний день схиляємо голови на знак пам’яті про сотні тисяч кримських татар, безжально вигнаних, вбитих і знищених, та віддаємо глибоку шану представникам кримськотатарського народу, які вистояли і не скорилися, знайшли у собі сили заради відродження своєї багатовікової історії. Наші народи поєднує не лише спільна українська земля й історія, але й наші спільні вороги та перемоги над ними. Адже за нами – правда!Кожен може вшанувати пам’ять жертв геноциду кримських татар хвилиною мовчання 18 травня з 12:00 до 12:01 за київським часом.
