27 січня у всьому світі згадують жертв найжорстокішого масового геноциду усіх часів і засвідчують прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами насилля.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата 27 січня обрана невипадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
Міжнародне співтовариство «беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце», – йдеться в тексті резолюції.
Для нашого народу символами Голокосту стали Бабин Яр та Дробицький яр, де нацисти здійснювали жорстокі масові розправи над євреями та представниками інших національностей. В Україні під час Другої світової війни було знищено понад 60 % євреїв. Приблизно 900 тисячам, переважно з центральної та східної частин України, вдалося вчасно евакуюватися. Натомість єврейські громади Галичини, Поділля та Волині були знищені майже повністю…
Головна мета цього дня пам’яті – вшанування євреїв-жертв нацистського режиму. Однак є в нього і ширше значення – вшанування пам’яті жертв геноцидів за расовою та релігійною ознакою у принципі. Тобто – і Голодомор, і геноцид курдів, і знищення етнічних меншин у Китаї, і політика апартеїду ПАР, і багато іншого.
Адже навіть незважаючи на те, що подібні порушення базових прав людини повторюються і в ХХІ столітті, їх не можна ігнорувати. У цьому й полягає широкий зміст Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.
Головне завдання – зробити так, щоб ті події ніколи більше не повторювалися. На жаль, із цим завданням сучасне міжнародне демократичне суспільство не впоралося. Сучасні події, зокрема агресія росії проти України, свідчать, що пасивна пам’ять про злочини геноциду не захищає від їх повторення.
Сьогодні усі ми протистоїмо всесвітньому злу, боронячи право на свободу та європейські цінності. росія несе загрозу не лише для України, а й для всього світу. Тому є ще одна нагода переосмислити поняття «колективної безпеки в сучасному глобалізованому світі», бо якщо будь-де починаються агресія і терор, то загроза існує для всього людства.
Сподіваємося, що після нашої неминучої перемоги міжнародні організації будуть реформовані так, щоб мати можливість дійсно ніколи більше не допускати геноциду за релігійною, етнічною чи будь-якою іншою ознакою.
У День скорботи та пам’яті схиляємо голови перед тими, хто поклав життя під час Голокосту, та вшановуємо тих, хто, стоячи перед загрозою смерті, невтомно допомагав іншим вижити. Пам’ять про жертв Голокосту повинна слугувати нам і майбутнім поколінням нагадуванням про те, як політика нетерпимості та ненависті може призвести до найстрашніших злочинів. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати…
